Шкільна освіта

Навчання у школі – значний відрізок життя людини, що впливає на формування особистості. Перші радості і невдачі, перші справжні друзі, перші побачення ... У багатьох школярів залишаються позитивні спогади, які зігрівають душу ностальгією. А що трапляється з дітьми, які піддавалися цькуванню з боку однокласників? Як складається їхнє життя потім? Чому деякі учні стають об'єктами глузувань однолітків?

Психологи все частіше говорять про явище булінгу, фіксуючи все більше випадків дитячої жорстокості в стінах школи. Виникає необхідність піднімати це питання на батьківських зборах, в ЗМІ, на класних годинах. Якщо почати обговорювати проблему, пропонуючи шляхи її вирішення, рано чи пізно спільними зусиллями можна скоротити кількість сумних випадків.

 

ПРО БУЛІНГ ТА ЙОГО ВИДИ

Слово «булінг» прийшло до нас з англійської мови. У перекладі на українську – це цькування, насильство у вигляді побиття, використання методів психологічного впливу, що мають на меті образити, проігнорувати, зробити жертву булінгу об'єктом насмішок. Радянський фільм «Опудало» демонструє приклад булінгу, показуючи його прояви в різних формах: головну героїню не приймають в колектив, роблячи вигнанцем, принижують, дають образливе прізвисько, не раз колективно знущаються, використовуючи фізичну силу. Незрілій особистості впоратися з такою атмосферою в школі стає складно, тому нерідко фіксуються випадки самогубств, особливо, якщо дитина не може похизуватися довірливими стосунками з батьками.

Психологи виділяють такі види булінгу в школі:

•        словесна атака, або «вербальний буллінг».

Школяр піддається постійним глузуванням, насмішкам. Діти тонко відчувають одне одного, помічаючи комплекси інших. Глузування можуть бути різними: від претензій, що стосуються зовнішнього вигляду (зайва вага, фізичні вади розвитку, раса, національність, стиль), до образ, що стосуються сімейних взаємин (батьки розлучені, дитина живе з бабусею, батьки працюють в іншій країні) . Діти, котрі зазнають на собі вплив такого виду булінгу, стають заляканими, «замикаються в собі», уникають спілкування;

•        булінг із застосуванням фізичної сили.

«Випадкові» підніжки, поштовхи, легкі удари, на які спочатку можна не звернути увагу, з часом виливаються в більш жорстокі методи поводження. Деякі школярі стають «грушами для биття», на яких інші діти виливають агресію. Це загрожує тим, що в майбутньому людина буде ставитися до навколишнього середовища з недовірою;

•        соціальний булінг.

Школяр стає вигнанцем, від спілкування з яким відмовляється весь клас. У такій атмосфері дитині складно проявити себе на уроці, адже вона піддається постійним глузуванням та приниженням. При цьому школярі використовують фізичну і словесну силу, але вже колективно. Від такого виду булінгу у жертв виникають тривалі депресії, стає важко відкритися навіть батькам.

 

Шкільний буллінг в Україні: причини і статистика

Так вже склалося, що в нашій країні булінг - часте явище. Жорстокість дітей обумовлена ​​низкою психологічних факторів. Найчастіше жертвами стають школярі, котрі відстають від інших, талановиті учні з креативним складом мислення, діти з неблагополучних сімей, сироти, інваліди. Агресори, «булери», зазвичай мають непрості життєві сценарії. Нерідко нападаючою стороною виступають діти, які зазнають насильства в сім'ї, обділені любов'ю та ласкою, постійно принижуються з боку братів або сестер в сім'ї, мають почуття власної неповноцінності. Для таких дітей найкращий захист - це напад, а план приниження вони складають витончений і жорстокий.

Жахлива статистика шокує даними. Україна входить в десятку європейських країн, які є лідерами з розповсюдження булінгу серед підлітків. Тільки вдумайтеся:

•        67% школярів за останній рік хоча б раз піддавалися хоча б одному виду цькування в школі або ж самі виступали агресорами;
•        48% жертв не говорили про те, що піддаються приниженню з боку інших учнів;
•        близько 30% школярів приймали байдужу модель поведінки, так як боялися бути новими жертвами булерів.

За останній рік збільшилася і кількість звернень до психологів. В Україні було зареєстровано 109 тисяч людей, що звернулися, щоб вирішити проблему цькування в школі. 66% з них склали батьки, 29% - вчителі, 5% - сторонні люди, які побачили жорстоке поводження дітей по відношенню до іншої дитини.

 

Кілька правил, які допоможуть уберегти дітей від булінгу

1.     Завжди підтримуйте позитивний психологічний мікроклімат в сім'ї, не з'ясовуйте відносини при дитині з чоловіком або з іншими дітьми.
2.     Відзначайте позитивні якості школяра, формуючи здорову самооцінку.
3.     Слід навчити малюка використовувати психологічний принцип захисту під назвою «Непроникна стіна». Коли хтось спробує вплинути на дитину, то вона зможе побудувати уявну «непроникну стіну», що буде захищати від образ і не реагувати на них.
4.      Ознайомтеся з методом «Психологічного айкідо» Михайла Литвака. До речі, цей метод буде корисний і дорослим. Суть у тому, що на будь-яку образу можна відповісти чимось протилежним, збентеживши булера. Наприклад, на образливе: «Ти така товста», можна відповісти: «Так, я знаю, а ось ти – струнка!».
5.     Запитуйте школяра про те, як пройшов його день.
6.     Дайте можливість реалізуватися в інших соціальних групах (гуртки, спортивні секції, танці), де буде позитивна атмосфера.
7.     Помітивши перші скарги дитини на цькування в школі - намагайтеся вчасно реагувати. Нехай малюк знає, що ви не дозволите нікому його ображати!

Батьки і вчителі повинні пам'ятати про те, що буллінг - проблема великих масштабів. Не можна ігнорувати цькування в школі! Якщо дитина скаржиться - намагайтеся розібратися в ситуації, що склалася. Батьки, пам'ятайте, що в ваших руках подальша доля малюка. Учителі, не забувайте, що ви - скульптори людських душ!

Детальніше: https://buki.com.ua/news/ponyattya-shkilnoho-bulinhu-sumna-statystyka-pro-yaku-vazhlyvo-znaty-vchytelyam-i-batkam/