Інклюзивне навчання

іністерство освіти і науки України надає методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти у 2021/2022 навчальному році. Про це йдеться в листі МОН № 1/9-436 від 30 серпня 2021 «Щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти у 2021/2022 навчальному році».

У межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366-р, пріоритетними завданнями залишаються створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти, задоволення особливих освітніх потреб усіх учасників освітнього процесу, створення інклюзивного освітнього середовища.

Необхідними умовами формування інклюзивного середовища в закладах загальної середньої освіти є подолання соціальних та психологічних бар’єрів, впровадження педагогіки партнерства, створення універсального дизайну та розумних пристосувань у закладах освіти в межах безбар’єрного фізичного простору.

Крім того, визначено перелік основних елементів забезпечення архітектурної доступності та умов для організації інклюзивного навчання в закладі освіти:

• доступність прилеглої території до будівлі закладу освіти (шляхи руху, зона паркування транспорту);
• безбар’єрний вхід (входи, виходи, сходи, пандуси);
• безперешкодний рух у приміщеннях (коридори, ліфти, підйомники, позначення, піктограми) доступність до дверних і відкритих прорізів; пристосування приміщень (шляхів руху, загальних і санітарних приміщень, рекреаційних зон).

Основним документом, що забезпечує досягнення учнями визначених відповідним державними стандартами результатів навчання, є освітня програма закладу загальної середньої освіти.

Зокрема, у спеціальних закладах освіти (спеціальних школах), навчально-реабілітаційних центрах (далі – НРЦ) з 1 вересня 2018 року запроваджено поетапне введення в дію нових освітніх програм, розроблених відповідно до Державного стандарту початкової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87.

У 2021/2022 навчальному році учні спеціальних закладів освіти відповідно до особливостей навчально-пізнавальної діяльності навчаються за відповідними типовими освітніми програмами, що вказано в листі.

Переліки навчальної літератури та навчальних програм, рекомендованих МОН для використання в освітньому процесі закладів освіти у 2021/2022 навчальному році, наведено в листі МОН від 09.08.2021 № 1/9-404.

Особливу увагу МОН приділяє забезпеченню права кожної дитини з особливими освітніми потребами на освіту, під час вивчення документів про зміну типу спеціального закладу відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Погодження відповідних проєктів рішень засновників відбувається після наявної інформації про зарахування кожної дитини з особливими освітніми потребами до іншого закладу освіти, доступності закладу освіти для дітей з особливими освітніми потребами, створених умов для навчання та реабілітації (наявність корекційних педагогів, соціальних та медичних послуг, підвезення тощо), а також працевлаштування працівників закладу загальної середньої освіти.

Віднедавна до нормативно-правових актів щодо діяльності інклюзивно-ресурсних центрів внесено зміни. Зокрема, усунуто норму щодо нижньої межі віку дитини для проведення комплексної оцінки потреб (наразі до інклюзивно-ресурсних центрів батьки  можуть звертатися від народження дитини, а не з 2 років, як було раніше) та визначено основні завдання інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ):

• проведення комплексної оцінки, у тому числі повторної, та здійснення системного кваліфікованого супроводу осіб у разі встановлення у них особливих освітніх потреб;
• надання рекомендацій закладам освіти щодо розроблення індивідуальної програми розвитку особи;
• забезпечення участі педагогічних працівників ІРЦ в діяльності команди психолого-педагогічного супроводу особи з ООП;
• надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових та інших послуг дітям з ООП (дітям раннього та дошкільного віку, які не відвідують заклади дошкільної освіти, дітям, які здобувають освіту у формі педагогічного патронажу);
• визначення потреби в асистенті учня та/або супроводі дитини з ООП в інклюзивному класі (групі) тощо;
• оновлено підходи до визначення особливих освітніх потреб та затверджено категорії (типи) особливих освітніх потреб (труднощів).

За результатами проведеної фахівцями ІРЦ комплексної оцінки визначається наявність чи відсутність у дитини особливих освітніх потреб та в разі їх наявності вказується категорія(ї) (тип(и)) особливих освітніх потреб (труднощів), напрями підтримки особи з ООП в освітньому процесі, рекомендації, створення належних умов для навчання, термін повторної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи тощо.

Усі діти інклюзивних класів, у т.ч. діти з ООП, навчаються за освітньою програмою закладу освіти, при цьому для дітей з ООП передбачено доповнення освітньої програми корекційно-розвитковим складником. Програми для спеціальних закладів освіти можуть бути лише ресурсом для адаптації та/або модифікації освітньої програми до потреб дітей з особливими освітніми потребами.

МОН звертає особливу увагу на якість складання індивідуальної програми розвитку дитини, мета якої – забезпечення індивідуалізації освітнього процесу конкретної дитини шляхом адаптації та/або модифікації навчального матеріалу, створення відповідного освітнього середовища, методів навчання тощо.

У листі Міністерства наголошується, що в організації інклюзивного навчання важливою є співпраця всіх учасників освітнього процесу, а також чіткий розподіл ролей і обов’язків, зокрема між вчителем та асистентом вчителя. (Детальніше із завданнями та функціями асистента вчителя можна ознайомитись у листі МОН від 31.08.2020 №1/9-495).

У разі встановлення рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій «червоного» рівня епідемічної небезпеки надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами може здійснюватися шляхом використання дистанційних технологій. Проведення таких занять здійснюється за наказом керівника закладу та погодженням одним з батьків.

При цьому графік проведення корекційно-розвиткових занять із використанням технологій дистанційного навчання затверджується керівником закладу освіти.

Завантажити: Щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти у 2021/2022 навчальному році (Розмір: 5.8 MB, Завантажень: 886)

Дистанційне навчання учнів з ООП: відповіді на запитання

Карантин показав, що для учнів з ООП продовжувати навчання вкрай важливо. “Нова українська школа” запитала спеціалістів про поради для дистанційного навчання, які, впевнені, стануть у пригоді під час наступних карантинів (які, хоч і не такі масштабні, але трапляються в Україні щороку). Насамперед, ідеться про ментальні порушення, але поради будуть корисними і для спеціалістів, які працюють з дітьми з інтелектуальними порушеннями.

На запитання відповідають:

Світлана Мігульова, поведінковий фахівець, голова громадської організації допомогии дітям з аутизмом “Особливе дитинство” (м. Дніпро) і мама хлопця з ООП, який навчається на інклюзивній формі вже 7 років.

Лілія Ликова, поведінковий аналітик, соціальний педагог, асистент вчителя і практичний психолог.

– Чи обов’язково проводити навчання дітей з ООП під час карантинів?

Зараз, коли дистанційна освіта – єдиний можливий шлях навчання, це дуже важливо для дітей на інклюзивному навчанні.

Справа в тому, що діти без системної роботи швидко втрачають усі навички, які в них сформовані. Зокрема й навчальну навичку, яку важкою працею формують вчителі та асистенти вчителя в школі. Він легко губиться за ті два-три місяці, які ми перебуваємо на літніх канікулах і ба більше на карантині.

Тому важливо не переривати навчання.

– Дистанційне навчання – це тільки навчання через відеозв’язок?

Дистанційне навчання передбачає наявність сучасних засобів зв’язку – інтернету, планшета, смартфона, комп’ютера або хоча б телефона. Тобто обов’язкова наявність відеодзвінка між учителем і учнем. Якщо вчитель дає завдання додому на аркушах або диктує батькам телефоном – то це все-таки самостійна робота, а не дистанційне навчання. Дистанційне навчання – це комунікація між учителем і учнем.

– Як організувати роботу в команді за дистанційного формату навчання?

Не дивлячись на формат навчання, з дитиною продовжує працювати команда: учитель, асистент вчителя, батьки і, якщо можливо, корекційні фахівці. Тому вам потрібно провести зустріч – дистанційно обговорити: що, хто буде робити. Можливо, навіть змінити якусь частину ІПР, враховуючи сьогоднішню ситуацію – наприклад, трохи полегшити її або внести нові поведінкові цілі – такі як навчання дитини концентруватися на тому, що відбувається на екрані й взаємодіяти з людиною, яка на екрані комп’ютера або телефона.

Кожен член команди, має чітко розуміти свої завдання. Тобто вчитель має розуміти, що він повинен підібрати завдання для дитини. Асистент – що, можливо, йому доведеться ці завдання адаптувати індивідуально, відпрацювати в дистанційному форматі. Батьки мають розуміти, що вони повинні забезпечити навчальний процес і навчальну обстановку вдома. Тобто підготувати матеріал, мотиваційні жетони (про це далі, – ред.), розклад, комп’ютер, якісь щоденники, зошити – все, що необхідно, щоб виконати завдання, відповісти на запитання вчителя або вузького спеціаліста, виконати якусь дію.

Це потрібно, щоб дитина не впадала в тривожність, усе було під рукою і вона могла вчасно цим скористатися і тим самим забезпечити ефективну дистанційну взаємодію.

– Потрібно проводити уроки зі всім класом чи індивідуальні?

Деякі діти можуть включатися в загальні уроки, їм можна адаптувати завдання, які даються всьому класу. А деяким дітям потрібно розробити абсолютно свої завдання. Усе індивідуально.

Тобто, учитель повинен дати асистентові свій навчальний план.

Коли дитина підключена до загального уроку, у неї повинен бути матеріал, схожий на матеріал класу. Наприклад, сьогодні ми будемо проходити систему рівнянь. Асистент знає свого учня з ООП і те, що він не вирішить систему рівнянь. Але він вирішить рівняння з одним невідомим – 5 + х = 10. Тому він готуєте йому такі рівняння. Завдання мами – роздрукувати цей матеріал. Діти на уроці вирішують систему рівнянь, а учень з ООП – те, що йому підготували на роздрукованому листочку.

Проблема в тому, що зараз часто діти на онлайн-уроках нічого не вирішують. Тобто вони не витрачають на це час. Учитель не говорить: “А зараз вирішуємо ось таке завдання”. Він просто пояснює, як вирішувати. Але учень з ООП може не хотіти сидіти й слухати. Тож він може сидіти в цей час і вирішувати рівняння.

Або він може виписувати визначення з підручника, якщо не встигає за тим, що говорить учитель, і конспектувати.

Або всі пишуть диктант, а дитина з ООП може робити списування тексту з пропущеними буквами і вставляти їх. Тоді попередньо мама і асистент готують цей матеріал. Тобто, повинна бути попередня підготовка до уроку – спочатку для дорослих, потім – для учня.

– Яка роль батьків у дистанційному навчанні?

Без мотивації батьків педагогам нічого не вдасться на дистанційному навчанні. Тому що батьки є провідниками між дитиною і вчителем, організовують цю роботу, працюють з адаптаційними матеріалами, які висилає попередньо асистент вчителя. І, звісно, проводить поведінкову роботу для того, щоб дитина сиділа перед комп’ютером, щоб у неї була жетонна система підкріплення, щоб дитина знала свій візуальний розклад на сьогодні (про ці інструменти далі, – ред.).

– Як мотивувати учня навчатись?

Перше питання, яке виникає на дистанційному навчанні, – це поведінкова мета, яка нерозривно пов’язана з усіма цілями. Чи вміє дитина сидіти, слухати, концентруватися, сприймати вербальну інформацію? Від цього буде залежати успіх будь-якого навчання і ба більше – дистанційного. Якщо дитина не вміє сидіти, слухати, концентруватися, сприймати вербальну інформацію з екрану, то, очевидно, цю мету потрібно поставити першою. І лише після її здійснення можна переходити до інших цілей.

Два способи, як вплинути на мотивацію учня:

1. Візуальний розклад

Батьки мають бути навчені такої технології, як візуальний розклад. Чому це архіважливо для дітей з ООП? Тому що діти переважно не вміють себе нічим зайняти, і їх вільне проведення часу зазвичай закінчується небажаною поведінкою з метою звернути на себе увагу батьків.

Тому батькам треба володіти такою технологією, як візуальна підтримка, і корекційні педагоги повинні зробити попередній тренінг для батьків.

Ми, батьки, це не сильно ресурсозатратно, створюємо планшетку, яка буде підказувати дітям, що зараз потрібно їм зробити.

Можна починати з маленького візуального розкладу, який охоплюватиме пів години занять із мамою: 6 завдань, серед яких і улюблені для дитини заняття (наприклад, ліплення з пластиліну, малювання фломастерами або олівцями, подивитися якісь книжечки, повирізати що-небудь). І потім вже – підручник з учителем або якийсь урок.

Такі маленькі візуальні розклади повинні бути в дитини протягом усієї її вільної діяльності. Вона може встати і за візуальним розкладом зробити всю ранкову рутину: застелити ліжко, почистити зуби, переодягнутися і прийти до столу. У мами ж буде вільний час, щоб зайнятися підготовкою сніданку. А дитина буде готова до прийому їжі, коли самостійно прийде на кухню.

Так само візуальний розклад може бути і для навчальної діяльності та занять із педагогом – щоби дитина знала, скільки буде тривати урок, щоб у неї не виникало небажаної поведінки.

Тобто, підготовка батьків, у цей складний карантинний час полягає в тому, щоб усе більше структурувати своїх дітей і надавати їм нові навички.

2. Жетонна система заохочень

Ви можете просто взяти планшетку з магнітами або з липучками.

Жетони будуть видаватися дитині як відстрочене заохочення за якусь її правильну реакцію. Тобто, сам жетон не є заохоченням. Але з часом дитина розуміє, що збирання жетонів наближає її до якоїсь мети. Мета може бути – отримати що-небудь значиме. Наприклад мультик, прогулянку або щось смачне.

Якщо ж у дитини низька мотивація, жетони можуть працювати як таймер, який наближає її до закінчення уроку: дитина бачить, що ще одне маленьке зусилля – і цей урок закінчиться.

Ми не ставимо жетони, коли дитина демонструє небажану поведінку, а ставимо, коли вона, наприклад, красиво сидить, зосереджена, уважно виконує інструкції. Ми говоримо: “Молодець, красиво зробила, красиво сидиш” і так далі й прикріплюємо жетон до планшетки.

Але якщо дитина раптом, демонструє небажану поведінку, жетони не знімаємо. Ми просто чекаємо, коли небажана поведінку припинитися, і продовжуємо далі ставити жетони в процесі навчання. Коли всі жетони зібрані, ми радісно про це повідомляємо і даємо вибрати одне з заохочень або видаємо вже заплановане. Або говоримо: “Всі жетони зібрані, урок закінчено – ти вільний”, що теж є заохоченням.

– Як проводити оцінювання дитини з ООП на дистанційному навчанні?

Оцінювання дитини з ООП на дистанційному навчанні нічим не відрізняється від очного. Дитина оцінюється строго за своєю індивідуальною програмою розвитку і строго за своїми завданнями, порівнюється та оцінюється тільки сама з собою. Ми не оцінюємо дитину за матеріалом 7 або 4 класу, а оцінюємо за завданням, яке ми їй дали індивідуально.

Якщо дитина погано виконує це завдання – це не провина дитини. Значить, ми погано підготували її до виконання цього завдання. Значить, ми завищили рівень. Значить, ми погано адаптували завдання. Тому оцінювання дитини залишається заохочувальним.

– Я асистент вчителя, завдання пересилаються через Viber. Чи потрібно психолога долучати в цю групу, щоб вона дивилась завдання, якщо в неї лише години корекції поведінки?

Якщо у вас перегукуються в чомусь завдання, то можете створити групу з психологом. Можете це вирішити в будь-якому зручному для вас режимі. Тобто, якщо психолог хоче підключитися і знати, чим займається дитина дистанційно, то чому їй не дати таку можливість? Можливо, вонадасть якісь підказки – щодо навантаження, подачі матеріалу, поведінки. Можливо, асистенту вчителя і дитині з цими порадами буде легше. Можливо, психолог володіє знаннями з поведінкових методів і підкаже асистентові вчителя і батькам, як прищепити дитині навичку вчитися через відеозв’язок.

Адаптовувати матеріали психолог не буде, але допомогти поставити поведінкові цілі й підказати батькам – це якраз і є робота психолога під час дистанційного навчання.

Найчастіше питання стоїть навпаки – що я не хочу і це не моя робота. А коли людина хоче підключитися – так простіше працювати, так створюється команда.

– Як працюють корекційні педагоги?

На карантині можуть також працювати q корекційні педагоги – у тому ж форматі відеозв’язку, який підтримують вдома батьки. Обов’язково, щоб був присутній той педагог, якого дитина вже знає і на якого реагує. Проведення корекційного заняття через скайп – навичка, яка тренується за 2-3 заняття, але припиняти роботу не варто.

Чому дитина не може реагувати на інших викладачів, які зараз на телеекрані або на записи онлайн-уроків Тому що дитина з ООП може реагувати на вчителя, якого він вже добре знає. Формат роботи з викладачами, яких дитина з ментальними порушеннями не сприймає, не розуміє зверненої до нього мови, – буде набагато складнішим.

ЯК ДОНЕСТИ ДО БАТЬКІВ, ЩО ДИТИНІ НЕОБХІДНА ДОПОМОГА ПСИХОЛОГА

Якщо дитина з ООП і вона на інклюзивному навчанні, то допомога психолога передбачена в межах корекційно-розвиткової роботи. Я не знаю жодної дитини, з жодною нозологією, якій би ІРЦ не рекомендував заняття з психологом.

Якщо дитина не на інклюзивному навчанні, то є шкільний психолог, який приходить у клас. Відповідно, він може дати рекомендації класному керівникові: “У цієї дитини є потреба в роботі з психологом”. Той же має повідомити про це батькам.

Якщо батьки кажуть, що робота з психологом не потрібна, то треба наводити конкретні приклади, що відбувається з дитиною. Важливо це робити, не звинувачуючи, а давати сухий підсумок – просто фіксуємо що сьогодні робила дитина.

Класний керівник може особисто поговорити з батьками телефоном або запросити на зустріч, зачитати з аркуша те, що він спостерігав і запитати: “Як ви думаєте, що спричинило цю ситуацію?” Якщо батьки говорять: “Те, що ви поганий вчитель”, – він може відповісти: “Але мене тут не було, я нічого дитині не робив, учень посварився з однокласниками, чому так?”. – “Однокласники його дістають”. – “Ми спостерігаємо, що ці однокласники більше ні з ким не конфліктують”.

Треба намагатися розв’язати цю ситуацію й говорити, що є шкільний психолог, який може провести корекційну роботу, батьки мають надати на це просто згоду.

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 779

ПОРЯДОК
організації інклюзивного навчання в закладах позашкільної освіти

1. Цей Порядок визначає вимоги до організації інклюзивного навчання в закладах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу та форми власності з метою забезпечення рівних прав та можливостей осіб з особливими освітніми потребами на якісну позашкільну освіту, розвитку їх здібностей та обдарувань з урахуванням індивідуальних потреб та інтересів, зокрема потреб у професійному визначенні, соціалізації та інтеграції в суспільство.

2. Організація навчання осіб з особливими освітніми потребами в закладах позашкільної освіти включає забезпечення:

безперешкодного доступу до будівель, споруд і приміщень згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами;

принципів універсального дизайну в освітньому процесі;

розумного пристосування (за потреби);

відповідної матеріально-технічної та навчально-методичної бази, у тому числі інформаційно-комунікаційними технологіями, навчально-дидактичним обладнанням та матеріалами;

допоміжними засобами навчання (за потреби);

доступності інформації в різних формах (шрифт Брайля, збільшений шрифт, електронний формат тощо);

індивідуалізації освітнього процесу для вихованців, учнів, слухачів (далі - здобувачі позашкільної освіти) з особливими освітніми потребами, зокрема складення індивідуальної програми розвитку.

3. Засновник закладу позашкільної освіти забезпечує створення у закладі позашкільної освіти інклюзивного освітнього середовища.

Керівник закладу позашкільної освіти несе відповідальність за організацію та якість інклюзивного навчання відповідно до законодавства.

4. Зарахування осіб з особливими освітніми потребами до закладу позашкільної освіти відбувається за заявою повнолітньої особи або одного з батьків (законного представника) дитини.

У заяві про зарахування до закладу позашкільної освіти зазначається необхідність утворення інклюзивної групи (класу) або іншої організаційної форми навчання (далі - інклюзивна група (клас) за умови подання копії висновку інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини або копії індивідуальної програми реабілітації повнолітньої особи з інвалідністю, що завіряються власноруч.

5. На підставі заяви, в якій зазначено про необхідність утворення інклюзивної групи (класу) та до якої додано копії підтвердних документів, керівник закладу позашкільної освіти:

видає наказ про утворення інклюзивної групи (класу);

забезпечує необхідну матеріально-технічну та навчально-методичну базу;

забезпечує необхідні допоміжні засоби навчання згідно з висновком інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини;

затверджує наказом перелік фахівців, зокрема педагогічних працівників закладу позашкільної освіти, які розробляють індивідуальну програму розвитку здобувача позашкільної освіти (далі - індивідуальна програма розвитку);

здійснює добір необхідних фахівців відповідно до законодавства для надання психолого-педагогічних послуг із забезпечення освітнього процесу осіб з особливими освітніми потребами згідно з індивідуальною програмою розвитку.

6. Група (клас) вважається інклюзивною, якщо в ній (ньому) навчається не менше одного здобувача позашкільної освіти з особливими освітніми потребами.

У разі вибуття з будь-яких причин здобувача позашкільної освіти з особливими освітніми потребами з інклюзивної групи (класу) та відсутності інших осіб з особливими освітніми потребами в цій групі (класі) припинення роботи інклюзивної групи (класу) здійснюється на підставі наказу керівника закладу позашкільної освіти.

7. Для забезпечення індивідуалізації освітнього процесу в закладі позашкільної освіти для здобувачів позашкільної освіти з особливими освітніми потребами складається індивідуальна програма розвитку за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Індивідуальна програма розвитку складається фахівцями, зокрема педагогічними працівниками закладу позашкільної освіти, у взаємодії принаймні з одним із батьків (законних представників) дитини з особливими освітніми потребами, здобувачем позашкільної освіти з особливими освітніми потребами.

Для дитини з особливими освітніми потребами індивідуальна програма розвитку розробляється відповідно до потреб, зазначених у висновку інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини.

Для повнолітніх осіб з інвалідністю індивідуальна програма розвитку розробляється відповідно до потреб, зазначених в індивідуальній програмі реабілітації.

Індивідуальна програма розвитку переглядається двічі на рік (у разі потреби частіше) з метою її коригування.

8. Фінансування здобуття позашкільної освіти особами з особливими освітніми потребами в державному та комунальному закладі позашкільної освіти здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.